Congress of Gerontologists and Geriatricians of Ukraine

Рубрика «Соціальна геронтологія і герогігієна»

ХАРАКТЕРИСТИКА ПИТАНИЯ ЛИЦ СТАРШЕГО ВОЗРАСТА ГОРОДА АЛМАТЫ

А. К. Абикулова, А. К. Ешманова, В. В. Чайковская1
Казахский национальный медицинский университет имени С. Д. Асфендиярова, Алматы,
1ГУ “Институт геронтологии им. Д. Ф.Чеботарева НАМН Украины”, Киев

Вопросы питания лиц старшего возраста (ЛСВ) играют большое значение в определении их здоровья. В последнее время роль особенностей питания получает все большее признание в развитии заболеваний у лиц старшего возраста, включая злокачественные новообразования и болезни системы кровообращения [1,2].

Цель исследования — оценить нутрициональный статус лиц старшего возраста города Алматы.

Материалы и методы. Проанкетированы 1240 респондентов в возрасте от 60 лет и старше в период 2019-2020 гг.

Результаты. Установлено, что 54,8 ± 2,73 % респондентов употребляют жирное мясо. Лишь 38 ± 2,7 % респондентов указали, что выпивают 1-2 стакана молока в день, то есть две трети исследуемого населения этого принципа здорового питания не придерживаются. Ежедневно не включают в свой рацион питания фрукты и овощи около половины (51,7 ± 2,7 % и 36,1 ± 2,6 %, соответственно) респондентов.  Более  половины участников (56,7 ± 2,7 %) отметили, что всегда перед едой досаливают пищу.

Выводы. Около двух третей опрошенных ЛСВ имеют те или иные нарушения в рационе питания. С возрастом повышается риск развития различных хронических заболеваний. Особенно следует подчеркнуть заболевания сердечнососудистой системы, занимающие наибольший удельный вес среди заболеваемости и причин инвалидности ЛСВ. Существующие многочисленные исследования, свидетельствующие о возможности предотвращения развития этих заболеваний с помощью правильного питания, а также результаты проведенного нами исследования должны определять политику государства в производстве пищевых продуктов, с продовольственной безопасностью, с обеспечением жизненно важными питательными веществами, с обучением населения правильному питанию.

  1. Pogozheva A.V., Baturin A.K. Nutrition and prevention of noncommunicable diseases. BeauBassin: LambertAcademicPublishing, 2017: 184 p. (in Russian).
  2. Bruins MJ, Van Dael P, Eggersdorfer M. The Role of Nutrients in Reducing the Risk for Noncommunicable Diseases during Aging. 2019 Jan 4;11(1):85. doi: 10.3390/nu11010085. PMID: 30621135; PMCID: PMC6356205.

 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДЛЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ

О. М. Бойко
Школа соціальної роботи імені професора Володимира Полтавця Національного університету «Києво-Могилянська академія», Київ 

Останніми роками зростає необхідність впровадження в українських закладах вищої освіти, які здійснюють професійну підготовку фахівців соціальної роботи, навчальних курсів, зміст яких відображав би специфіку роботи з людьми похилого віку. Це пов’язано зі світовою й національною тенденцією старіння населення, необхідністю перегляду відповідних стратегій і програм підтримки на всіх рівнях з метою соціального й економічного включення, профілактики проблем психічного здоров’я, покращення якості життя загалом. Разом з тим така підготовка є важливою складовою професійної діяльності соціального працівника. Школа соціальної роботи імені професора Володимира Полтавця НаУКМА є першою професійною школою в Україні, яка з часу її створення (1995 р.) здійснює підготовку бакалаврів і магістрів соціальної роботи, розробляє зміст і проводить курси підвищення кваліфікації для спеціалістів, які працюють з різними групами, у тому числі з людьми похилого віку.

Вікові особливості цієї групи та їх врахування у плануванні соціальної роботи вивчаються у курсах «Основи геронтології»,«Соціальна робота у сфері паліативної допомоги», «Психологія для соціальної роботи», «Соціальна робота у сфері психічного здоров’я», «Соціальна робота з людьми з інвалідністю». Як створювати і розвивати спеціалізовані служби для людей похилого віку, планувати комплексні програми підтримки, студенти вивчають на курсах «Система організації соціальних служб в Україні», «Соціальна робота в громаді», «Волонтерська діяльність», «Соціальне підприємництво», «Міжнародні  організації й соціальна робота» та інші.

Особливо актуальним на сьогодні є аналіз кращих практик міждисциплінарної співпраці у забезпеченні психосоціальної підтримки людей похилого віку та їх використання у професійній підготовці соціальних працівників. Прийнята Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року передбачає активне залучення фахівців соціальної роботи до вирішення проблем психічного здоров’я. Тому актуальним на сьогодні  є вироблення спільного для усіх фахівців мультидисциплінарних команд розуміння ролі і функції фахівця соціальної роботи у таких командах у закладах охорони психічного здоров’я, ролі та змісту його діяльності у цій сфері на рівні громади, підготовка усіх членів міждисциплінарної команди до такої діяльності з урахуванням сучасного українського контексту.

 

ТЕМП ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАРІННЯ ЗА ДАНИМИ «ПАСПОРТА ЗДОРОВ’Я» У СТУДЕНТІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ СТАРШОГО ВІКУ В УМОВАХ АДАПТАЦІЙНОГО КАРАНТИНУ

З. О. Боярська1,2, О. А. Поляков2, З. А. Абдулаєва3, Б. С. Сушко3
1Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця
2ДУ Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України, Київ
3Київський медичний університет, Київ 

В умовах пандемії COVID-19 стало надзвичайно важливим вчасно оцінювати стан здоров’я населення, вивчати ризики розвитку захворювань та розробляти відповідні профілактичні заходи. Абсолютно доречним за таких умов є розробка та використання скринінг-методів для самооцінки людиною свого здоров’я за допомогою анкетування і шкальних оцінок.

Мета — вивчити вікові особливості стану здоров’я та темпу функціонального старіння працюючого населення та студентів.

Матеріали і методи. Аналізувалися дані осіб віком від 20 до 75 років, отриманих під час моніторингового дослідження «Паспорт здоров’я» в ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”. Функціональний вік та темп старіння визначали за методом Полякова О.А. та Коробейнікова Г.В. (патент 21851а  №95020586, 1998 р.).

Результати. Виявлено зниження показників функціональних проб дихання, що свідчить про тенденцію прискорення темпу функціонального старіння у більшості респондентів. У чоловіків до 30 років темп старіння становить близько 1,27 у.о., а функціональний вік збільшений в середньому на 6 років. У жінок в такому віці спостерігався прискорений темп старіння (1,2 у.о.), а також збільшення функціонального віку на 4 роки. У віці 31-44 роки у чоловіків прискорений темп старіння становить 1,6 у.о., функціональний вік збільшений в середньому на 23 роки. У жінок в такому віці прискорений темп старіння становив 1,2 у.о., а функціональний вік переважав календарний  на 8 років. В 45-60 років у чоловіків темп старіння уповільнюється до 0,95 у.о., а функціональний вік знижується на 3 роки. У жінок в такому віці теж сповільнений темп старіння – 0,93 у.о, функціональний вік знижений на 3 роки. У віці 71-75 років у чоловіків темп старіння нормальний (1,01 у.о.), функціональний вік відповідає календарному. У жінок у віці 66-70 та 71-75 років темп старіння є прискореним – відповідно, 1,37 та 1,13 у.о., а функціональний вік збільшений на 22 та 9 років, відповідно.

Висновки. В умовах адаптаційного карантину за даними «Паспорту здоров’я» у чоловіків в групах до 30 років та 31-44 років виявлена тенденція до прискорення темпу функціонального старіння. У жінок в групах до 30 років, 31-44 років та у 66-75 років спостерігалась аналогічна закономірність.

 

СТАН СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ В УКРАЇНІ

Н. М. Величко, Т. І. Вялих, С. В. Москалюк, О. О. Вольф1
ДУ Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України, Київ
1Національний університет охорони здоровя імені П. Л. Шупика 

 Зростання частки населення похилого віку в Україні викликає збільшення навантаження на економіку, систему охорони здоров’я, пенсійне забезпечення та систему соціального захисту. Соціальний захист та соціальне забезпечення визначаються сукупністю заходів і програм, спрямованих на скорочення і недопущення бідності і незахищеності людей протягом життя.  Соціальний захист повинен забезпечувати сталий розвиток, сприяти соціальній справедливості і реалізації прав людини на соціальний захист.

 В роботі використані власні дані анкетувань та опитувань людей похилого віку, дані міністерства статистики, аналіз публікацій та літературних джерел.

 Незважаючи на втілення реформ у сфері соціального захисту в Україні, право людини на соціальне забезпечення ще не є частиною реального життя більшості населення. Лише 38 % людей похилого віку реально користуються правом хоча б на один вид виплат соціального захисту, а решта 62 % залишаються незахищеними. Це пов’язано із значним недофінансуванням системи соціального захисту в державі. Пенсійне забезпечення людей є найбільш поширеною формою соціального захисту в світі. 75 % осіб отримують пенсії по старості, що пов’язано із загальним охопленням населення пенсійним забезпеченням. Однак розмір допомоги часто є низьким і недостатнім для того, щоб люди похилого віку були спроможні вийти зі стану бідності. Витрати на виплату пенсій та інші види допомоги літнім людям в країні складають в середньому 17 % ВВП, при цьому відзначаються відмінності між регіонами. Загальний об’єм медичного забезпечення, що передбачає реальний доступ як мінімум до базових медичних послуг, включаючи довгостроковий догляд, є ключем до досягнення забезпечення догляду та солідарності в питаннях фінансування. Довгострокового догляду переважно потребують літні особи з обмеженою здатністю піклуватися про себе через наявність тілесних або психічних недуг. Право на охорону здоров’я ще не стало реальністю в сільській місцевості, де 56 % населення не охоплено медичним обслуговуванням у порівнянні з 22 % жителів міст. Нерівність між сільськими і міськими районами посилюється нестачею кваліфікованих медичних працівників в сільських районах, а також серйозним недофінансуванням медичної галузі в розрахунку на душу населення. У сфері послуг по догляду можуть створюватися нові робочі місця, що дозволить усунути дефіцит кваліфікованих працівників. Необхідно поліпшити умови праці багатьох працівників охорони здоров’я і галузі по догляду, включаючи їх трудові права та адекватну заробітну плату, щоб некваліфіковану працю в цій сфері перетворити в гідні робочі місця.

 

ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ДОВГОТРИВАЛОЇ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ В УКРАЇНІ

Т. І. Вялих, В. В. Чайковська, В. А. Толстих, Н. М. Величко, С. В. Москалюк
ДУ “Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ 

Постаріння населення України призводить до зростаючої потреби у довготривалому догляді за літніми людьми та такими, які втратили здатність до самообслуговування, для забезпечення їх гідного життя. Існуючий стан медичного і соціального догляду не може задовольнити потреби людей. Реформування держави диктує створення державної системи довготривалої допомоги населенню літнього віку та сталої багатоступеневої системи освіти і підвищення кваліфікації для персоналу з урахуванням наявності чи відсутності базової медичної освіти.

Мета – визначити шляхи до розробки та впровадження організаційних засад комплексу довготривалої допомоги населенню похилого віку, створення методологічної бази для системи підготовки персоналу  з її надання.

Проведений аналіз роботи служб та нормативно-правової бази, стандартів, які регламентують діяльність медичних та соціальних працівників та волонтерів, оцінка наявної системи підготовки фахівців по довготривалому догляду показали відсутність комплексного підходу до довготривалої медико-соціальної допомоги особам літнього віку закладами різного підпорядкування. Це визначило подальший напрямок роботи по створенню   спільно із  соціальними службами системи заходів на усіх рівнях надання медичної допомоги.

У Центрі додаткової професійної освіти ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України” розроблено  програму навчального курсу для підготовки соціальних працівників та фахівців по догляду за літніми людьми. Програма імплементована у навчальний процес Школи соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія» та  у програму підвищення кваліфікації і тематичного удосконалення лікарів та медичних сестер у  Національному університеті охорони здоров’я  України імені П. Л. Шупика.  На даний час впроваджується навчальна програма у інтернет-доступі  з використанням відео-матеріалів для  волонтерів та членів сімей ліжкових хворих, яка дасть змогу підвищити  якість їх життя і надання  медико-соціальних послуг.

 

ИНТЕГРИРОВАННАЯ МОДЕЛЬ ОКАЗАНИЯ ПАЛЛИАТИВНОЙ ПОМОЩИ В ГЕРИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ

Е. К. Ешманова1, А. К. Абикулова1, С. А. Искакова1, В. В. Чайковская2, Т. М. Абдирова3
1Казахский национальный медицинский университет имени С. Д. Асфендиярова, Алматы
2ГУ “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины”, Киев,
3Высшая школа общественного здравоохранения, Алматы 

По данным European Association for Palliative Care паллиативный процесс, построенный на принципах безопасности, представляет собой неразрывный механизм процедур и взаимоотношений между мультидисциплинарной группой, пациентом и семьей пациента.

Цель исследования —  разработать интегрированную модель оказания паллиативной помощи в гериатрической практике на дому с учетом международной успешной практики.

Материалы и методы. Проведен анализ текущей ситуации оказания паллиативной помощи в неонкологической гериатрической практике, контент-анализ нормативно-правовых документов, поперечное одновыборочное кросс-секционное рандомизированное исследование с участием 1898 людей старше 60 лет с применением опросника для определения индивидуальных потребностей, разработанного в ГУ “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины” [1] и адаптированного для использования в практике на базе Инновационной школы геронтологии КазНМУ им. С. Асфендиярова.

Результаты. Разработанная модель предусматривает тактику организационных действий по оказанию паллиативной и медико-социальной помощи, основанных на индивидуальных потребностях паллиативного пациента пожилого возраста в различных видах медицинской и социальной помощи, которые зависят от состояния физических возможностей, социальных проблем, психологического статуса, тяжести заболевания.

Выводы. Принцип работы модели обеспечивает оказание паллиативной помощи на дому на основе эффективного взаимодействия всех участников процесса на микро- и мезо- уровнях интеграции согласно рекомендациям международных экспертов [2].

  1. Чaйковскaя В.В. Исследовaние потребностей пожилых людей в медицинской, социaльно-бытовой и психологической помощи // Психология зрелости и стaрения.–2000.- №3 (11). — С.75-81.
  2. Sheila Payne, Sean Hughes, Joann Wilkinson, Jeroen Hasselaar & Nancy Preston. Recommendations on priorities for integrated palliative care: transparent expert consultation with international leaders for the InSuP-C project. Palliative Care. Vol.18, N.32. 2019.

 

РАЗРАБОТКА МОБИЛЬНОГО ПРИЛОЖЕНИЯ ДЛЯ КОМПЛАЕНСА ТЕРАПИИ ПОЖИЛЫХ

А. Т. Маншарипова, М. Кушниязова, А. К. Ешманова, В. В. Чайковская1, А. Б. Сыздыкова, М. В. Давыденко, Д. Маншарипов
Ассоциация молодых медиков Алматы, Казахский национальный медицинский университет имени С.Д. Асфендиярова, Алматы
1ГУ Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины, Киев 

 В настоящее время  нейробиологи, изучающие человеческую память, рекомендуют составлять списки важных вещей, о которых необходимо помнить. Считается, что гораздо эффективнее записать информацию о повестке дня, это разгружает мозговую деятельность от попыток удержать в памяти необходимые данные и позволит сосредоточиться на выполнении тактических задач, сохраняя нейронные связи и память. Поэтому для пожилых людей, которые  в Республике Казахстан составляют почти 12 %, нужным   подспорьем для составления списка текущих задач может стать мобильное приложение, которое представляет собой напоминание о важных событиях в определенный отрезок времени.

Цель – создание и разработка мобильного приложения для напоминания приема лекарственных средств для комплаенса терапии подилых.

Результаты. В центре дневного пребывания пожилых с хроническими терапевтическими заболеваниями было выявлено, что  пожилые с  нарушением когнитивных функций нуждаются в сохранении памяти, ее тренировке, социализации в обществе, в активном качественном долголетии, а медицинский персонал заинтересован в приверженности пациентов к назначаемой терапии. В разрабатываемом мобильном приложении для пожилых людей и людей  старческого возраста программное обеспечение напоминает о наступлении важных дат для пациента, а также точного времени приема лекарственных препаратов, что приведет к приверженности  терапии. В результате работы создан прототип мобильного  приложения  для сохранения памяти пожилых людей, с которым им будет легче  социализироваться в обществе, поддерживать комплаенс терапии с функцией  коррекции  назначений врача.

 

МОНІТОРИНГ ПУБЛІКАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ “ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ ІМ. Д. Ф. ЧЕБОТАРЬОВА НАМН УКРАЇНИ” ЗА 2018-2020 РОКИ

Н. О. Мовчун, С. Г. Бурчинський, В. А. Толстих
ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ 

Основними критеріями ефективної діяльності наукової установи є міжнародне визнання отриманих наукових результатів, публікаційна активність наукових співробітників, структурних підрозділів та колективів в цілому. Тому в останні роки в практику управління розвитком наукових досліджень введено показники публікаційної активності науковців. За інформацією бази даних Scopus, на сьогоднішній момент Україна посідає 43 місце за показниками публікаційної активності серед усіх країн світу.

Публікаційна активність ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”, перш за все, спрямована на підняття рейтингу наукової установи в популярних закордонних наукометричних базах даних, підвищення її якісних показників. Відділом інформаційного аналізу проведено ретроспективний аналіз публікаційної активності інституту за останні три роки. При цьому було виявлено, що при загальному зниженні кількості публікацій з 292 до 232, показник входження статей науковців до міжнародних фахових видань збільшився в 1,9 разів у 2020 р. у порівнянні з минулими роками і становить 74 закордонні публікації, з них статей у Scopus – 59, Web of Science – 15,  в PubMed NCBI – 57. Також інститут має досить високі показники публікацій у виданнях, що віднесені до квартилів Q1 (28), Q2 (11), Q3 (8) та Q4 (10), та h-index у наукометричній базі Scopus – 55. Крім того, 18 науковців інституту є членами редколегій одинадцяти іноземних періодичних видань, що входять до наукометричних баз Web of Science і Scopus.

Загальна кваліметрична характеристика публікаційної активності установи за останні три роки оцінювалася за такими індикаторами, як статті, тези, монографії, розділи монографій, підручники та навчальні посібники. Всього за період з 2018 р. по 2020 р.  зроблено 772 наукові публікації у вітчизняних і закордонних фахових періодичних виданнях, з них статей – 525, тез – 209. У фахових виданнях категорії «А» Переліку наукових фахових видань України опубліковано 19 статей, категорії «Б» – 103, в інших періодичних виданнях – 194. Загальна кількість монографій – 19, які видані як в Україні (11), так і за кордоном (8), з них 4 – у монографічних серіях, що індексуються наукометричними базами Web of Science і Scopus. Також підготовлено 10 розділів монографій, з яких 7 в Україні та 3 за кордоном. Серед останніх 2 видані у монографічних серіях, що індексуються наукометричними базами Web of Science і Scopus. За останні 3 роки підготовлено та видано  7 підручників та навчальних посібників.

Висновки. Моніторинг публікаційної активності, як важливий чинник залучення науковців інституту до світової наукової комунікації та підвищення рейтингів вітчизняної науки, показав збільшення показника входження статей науковців до міжнародних фахових видань в 1,9 разів, особливо до видань, які мають найвищий рейтинг цитування. Це означає, що, незважаючи на поточні проблеми з фінансуванням наукових досліджень, публікаційна активність співробітників інституту відповідає сучасному рівню розвитку геронтології в світі.

 

ФИЗКУЛЬТУРНАЯ ПАУЗА ДЛЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ДОЛГОЛЕТИЯ В МАССОВЫХ ПРОФЕССИЯХ В УСЛОВИЯХ ПАНДЕМИИ COVID -19

А. А. Поляков1, Н. А. Прокопенко1, Н. Г. Элланская1, Е. С. Томаревская1, З. А. Боярская1, С. А. Коваленко2
1ГУ “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины”, Киев
2Черкасский национальный университет им. Богдана Хмельницкого, учебно-научный институт физической культуры, спорта и здоровья, Черкассы 

Ограничение подвижности в условиях пандемии снижает резервы организма работников, самозанятых, пенсионеров, студентов и временно неработающих людей. По данным ВОЗ и Международной Организации Труда увеличение времени сверхурочной работы приводит к сердечно-сосудистым катастрофам.

Цель – разработать физкультурную паузу для профилактики сердечно-сосудистых катастроф в связи с изменениями условий труда при пандемии COVID-19.

Материалы и методы. Проанализированы результаты онлайн скринингового исследования «Паспорт здоровья». Учтены профессиональный анамнез, параметры физической активности 283 респондентов в возрасте от 18 до 80 лет.

Результаты. Выявлено что физическими упражнениями занимаются 91,7 % женщин и 90 % мужчины. Корреляционный анализ показывает, что с возрастом физическая активность снижается: уменьшается количество выполняемых упражнений (r  = — 0,205; p < 0,001), количество ежедневно пройденных километров (r = — 0,248; p < 0,001), что ухудшает общие результаты «Паспорта здоровья» (r = 0,215; p < 0,001). Мужчины выполняют в среднем два упражнения, а женщины – одно. Характеристика выборки: работники умственного труда составляют 43,5 %,физического труда – 15,6 %, студенты – 27,2 %, пенсионеры – 13,8 %, работающие пенсионеры (в основном умственный труд) – 7,4 %. В данной выборке с возрастом достоверно снижается ежедневное количество выполняемых упражнений (r = — 0,302; p < 0,001) и средний показатель баллов (r = -0,209; p < 0,001) по «Паспорту здоровья».

Выводы. Для сохранения профессионального долголетия в условиях пандемии COVID-19 существует острая необходимость в физкультурных паузах с выполнением большего разнообразия упражнений для укрепления мышц верхнего плечевого пояса, шейно-грудного, поясничного отдела позвоночника, кардиореспираторные тренировки с небольшими интервалами, динамические и статические нагрузки, дыхательная гимнастика и упражнения для глаз.

 

ЗАНЯТОСТЬ ЛЮДЕЙ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ: ДЕМОГРАФИЧЕСКИЕ, ПРАВОВЫЕ И СОЦИАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ

Н. А. Прокопенко
ГУ “Институт геронтологии им. Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины”, Киев 

Проблема трудовых ресурсов и пенсионного обеспечения остро стоит перед каждым государством. Продление периода активного долголетия является одним из путей решения этой проблемы.

Цель исследования – изучение основополагающих демографических, правовых и социальных вопросов, касающихся занятости людей пожилого возраста в современных демографических и экономических условиях.

Материалы и методы. Авторские расчеты выполнены по данным Государственной службы статистики Украины, официальных статистических баз данных и материалов стран Европейского Союза и Мирового атласа данных. При обработке данных использован корреляционный, регрессионный, кластерный и факторный анализ, анализ главных компонент.

Результаты. На примере Германии, России и Украины показано, что с начала 60-х годов прошлого столетия снижение показателей рождаемости привело к значительному уменьшению коэффициента потенциального замещения и коэффициента демографической поддержки. Это явление, а также высокий уровень смертности в трудоспособном возрасте стали основными причинами сокращения численности трудовых ресурсов. В этих условиях одной из возможных стратегий решения проблемы трудовых ресурсов является использование труда пенсионеров. В связи с этим проанализированы проблемы пенсионного законодательства и трудового законодательства в отношении лиц пожилого возраста. Показана острая необходимость в формировании нового, положительного имиджа старости в обществе.

Выводы. Решать проблему занятости людей пожилого возраста в профессионально-деловой сфере необходимо комплексно, учитывая политические, правовые и социальные аспекты этой проблемы. Остаются открытыми вопросы обучения и повышения квалификации для лиц старшего возраста, а также разработка и внедрение непосредственно на производстве специальных мер и норм, способствующих облегчению труда людям пожилого возраста. Государство должно разрушать сложившиеся в обществе стереотипы о пожилых людях и старости.

ВПЛИВ НАПОЮ, ЗБАГАЧЕНОГО ЙОДОМ ТА ВОДНЕМ, НА ЙОДНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕТАБОЛІЧНИЙ ПРОФІЛЬ

М. С. Романенко1, В. М. Мельніченко2, Л. Л. Синєок1, В. С. Стельмах2, Т. О. Дубілей1, Л. В. Півень1
1ДУ «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ
2ТОВ  «Науково-оздоровче об’єднання  «Водіс», Київ 

При метаболічному синдромі (МС) спостерігається незбалансованість харчування за макро- та мікронутрієнтним складом, при цьому привертає увагу вплив йодного забезпечення організму на метаболічний профіль.

Мета – оцінити фактичне харчування та йодне забезпечення у хворих з МС, а також вплив на метаболічний профіль напою, що містить йод та водень.

Матеріали і методи. Обстежено 40 осіб з МС віком 56-65 років. Фактичне харчування оцінювали за 7-денними харчовими щоденниками. Вимірювали вміст тиреотропного гормону, тиреоїдних гормонів, тиреоглобуліну та антитіл до нього, АЛТ, АСТ, показників ліпідограми в сироватці крові. Проводили антропометрію та сонографію щитоподібної залози (ЩЗ). 20  осіб основної групи протягом 2 міс отримували напій «Водіс», що містить йод та водень, у кількості 990 мл на день (в три прийоми). 20 хворих з МС, які отримували питну воду,  базову для напою «Водіс», склали контрольну групу.

Результати. Пацієнти з МС мали підвищене споживання жиру (40,2 % добової енергоемності) та дефіцит в харчуванні цинку, кобальту, ретинолу, бета-каротину, вітаміну D, тіаміну та фолієвої кислоти. Вміст йоду в раціоні становив 60,8 (41,9–87,0) мкг/добу. Підвищений вміст тиреоглобуліну в сироватці крові (більше 13 мкг/л), що свідчить про недостатнє споживання йоду, виявлено у 30 % обстежених, причому збільшення об’єму ЩЗ асоціювалось із вищим вмістом тиреоглобуліну. Курсове вживання напою «Водіс» супроводжувалось зниженням вмісту тиреоглобуліну (р = 0,002) при відсутності змін об’єму ЩЗ та рівня гормонів тиреоїдної панелі. Відзначено позитивний вплив напою на метаболічний профіль: достовірно зменшився обвід талії (ОТ) з 108,5 (100,8; 111,8) см  до  107,3 (100,6; 111,9) см (р = 0,04), виявлено тенденцію до  зниження АЛТ з 24,0 (18,3; 27,0) од/л до 19,0 (19,0; 25,0) од/л (р = 0,05). На тлі вживання напою показники ліпідограми не змінились. Натомість у контрольній групі рівень ХС ЛПНГ зріс із 3,9 (2,3; 4,5) ммоль/л до 4,2 (2,7; 5,1) ммоль/л (р = 0,02).

Висновки. У харчуванні пацієнтів з МС є дисбаланс як макро-, так і мікронутрієнтів, важливих для повноцінної роботи ЩЗ, зокрема, розрахункове споживання  йоду становило 41 %  від рекомендованого. На тлі вживання напою «Водіс»  достовірно знизився вміст сироваткового тиреоглобуліну, що свідчить про покращення забезпечення йодом, а також поліпшились окремі показники метаболічного профілю (зменшився обвід талії,  знизився вміст АЛТ, стабілізувався вміст холестерину ліпопротеїнів низької густини).

 

ДЕСИНХРОНОЗ ТА ПРИСКОРЕНЕ СТАРІННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ  З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

М. С. Романенко, Л. Л. Синєок, Л. В. Півень
ДУ Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України, Київ 

Віковий, а також клінічний десинхронози супроводжуються прискореним старінням серцево-судинної системи (ССС).

Мета — оцінити добові відмінності показників варіабельності ритму серця (ВРС) та функціональний вік серцево-судинної системи (ФВ ССС) при фізіологічному старінні, а також у хворих із метаболічним синдромом (МС).

Матеріали і методи. Обстежено 127 осіб, серед яких було по 20 здорових людей молодого  (18-34 років), середнього (35-59 років) та літнього (старше 60 років) віку, а також 32 хворих з МС середнього віку та 35 хворих з МС похилого віку. Проводили 24-годинне моніторування ЕКГ реєстратором ЕКС «DiaCard» (Сольвейг, Україна) з подальшою обробкою кардіоінтервалів за допомогою програми комп’ютерного аналізу ВРС «КардіоБіоритм» (Сольвейг, Україна).

Результати. Амплітуда ЧСС була найменшою у літньому віці, а циркадіанний індекс (ЦІ) високочастотної компоненти (HF) був меншим у середньому та літньому віці порівняно з молодими, що свідчить про формування вікового десинхронозу. У об’єднаній групі здорових людей ІМТ, ОТ, % жирової маси позитивно корелювали із ЦІ HF (r = 0,29, r = 0,25, r = 0,39, відповідно) та негативно із амплітудою ЧСС (r = -0,31, r = -0,35, r = -0,35, відповідно). Крім того, зростання ЦІ HF асоціювалось із підвищенням вмісту глюкози крові та С-реактивного протеїну (r = 0,30 та r = 0,32, відповідно), р < 0,05. При порівнянні ФВ ССС в різних групах здорових осіб у людей молодого та середнього віку величина показника перевищувала календарний вік на 11 (0–20) та 9 (0,5–13) років, відповідно. У здорових літніх людей було найменше відхилення ФВССС від календарного віку, причому в сторону зменшення показника.

Амплітуда ЧСС та ЦІ HF у хворих середнього віку не відрізнялись від показників здорових обстежених. У хворих з МС середнього та літнього віку ознаки десинхронізації добових ритмів ВРС супроводжувались підвищенням ФВ ССС на 12 (6–18) та 4 (0–11) років, відповідно. У об’єднаній групі хворих з МС лише величина відхилення ФВ ССС від календарного віку позитивно корелювала із показниками метаболічного профілю — ІМТ, ОТ, вмістом тригліцеридів, HOMA-IR (r = 0,36, r = 0,43, r = 0,23, r = 0,23, відповідно). Тобто перевищення функціонального віку над  календарним віком поєднувалось із гіршими антропометричними характеристиками, вищими вмістом тригліцеридів та індексом інсулінорезистентності.

Висновки. У здорових людей молодого та середнього віку ФВ ССС перевищує  календарний вік, що свідчить про прискорене старіння ССС. У здорових літніх людей на тлі вікового десинхронозу ритмів ВРС величина ФВ ССС відповідає календарному віку. У хворих з МС, незалежно від віку, ознаки десинхронозу добових ритмів ВРС поєднувались із підвищенням ФВ ССС.

 

ДОБОВІ КОЛИВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА ТА ЇХ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ОСОБЛИВОСТЯМИ ХАРЧУВАННЯ У ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

М. С. Романенко, Л. Л. Синєок, Л. В. Півень
ДУ Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України, Київ 

Температура тіла є інтегральним показником стану обміну речовин, а також його гуморальної та нервової регуляції. З віком температура ядра тіла знижується, що може свідчити про зменшення інтенсивності окисних процесів у мітохондріях і, очевидно, є фізіологічним адаптаційним процесом старіючого організму. Причиною цього є зменшення стимулюючих нервових (перш за все гіпоталамуса) та регулюючих гуморальних впливів.

Мета – вивчити добові відмінності температури тіла у здорових людей різного віку та у хворих із метаболічним синдромом (МС), а також їх зв’язок із особливостями харчування.

Матеріали і методи. Обстежено 107 людей, розподілених на наступні групи: 40 осіб практично здорових людей віком 35-74 років (20 осіб середнього віку та 20 осіб похилого віку); 67 пацієнтів з МС  (32 осіб середнього віку та 35 осіб похилого віку). Наявність МС встановлювали за  критеріями IDF (2006 р.). Добову термометрію проводили за допомогою термологеру  (Терасофт, Україна). Датчик розташовували у лівій пахвовій ямці, на рівні V міжребір’я по l. axillaras media. Вимірювання проводилось протягом 24 год у автоматичному режимі кожні 10 секунд із збереженням цифрових даних та їх подальшою статистичною обробкою. Показники за період з 7:00 до 22:59 годин вважали денними,  а за період з 23:00 до 6:59 – нічними. Фактичне харчування оцінювали анкетно-ваговим методом за семиденними харчовими щоденниками. Нутрієнтний склад розраховували за допомогою комп’ютерної програми  «Тест раціонального харчування TRP-D02» (НТЦ «Віріа», Україна).

Результати. Аналіз добових відмінностей температури тіла у здорових осіб різних вікових груп підтверджує формування «вікового» десинхронозу в процесі старіння. Це проявляється вищою середньонічною температурою, порівняно із середньоденною, тобто, інверсією добового ритму температури. Середньоденна температура становила 35,5 (35,0–35,7) град. Цельсія, а середньонічна  —  35,6 (35,2–35,7) град. Цельсія.  В групі здорових людей середнього віку інверсії ритму немає, проте амплітуда добових коливань температури  дещо знижена.

У хворих з МС середньодобова та середньоденна температури достовірно нижчі порівняно з відповідними показниками здорових людей молодого та середнього віку, р < 0,05. При цьому у хворих з МС зниження рівня температури та інверсія її добових коливань, переважання нічної температури над денною нагадує динаміку здорових літніх людей. Тобто у хворих з МС є прояви температурного десинхронозу, який можна віднести до категорії «клінічного». При цьому враховуючи,  що у пацієнтів із МС достовірно гірший метаболічний статус, можна припустити, що за температурним десинхронозом у них стоять інші ніж у літніх здорових людей механізми адаптивних змін, які потребують подальших досліджень. У здорових людей з  більшою часткою білку в раціоні була  вищою середньодобова і середньоденна температура (r = 0,26 та r = 0,31, відповідно). У хворих з МС такого взаємозв’язку не простежувалось.

Висновки. У здорових літніх людей виявлено «віковий» температурний десинхроноз, що проявляється інверсією добового ритму температури за результатами її добового моніторування. У хворих з МС зниження рівня температури та інверсія її добових коливань нагадують динаміку здорових літніх людей. Враховуючи гірший метаболічний статус хворих, можна припустити, що за температурним десинхронозом у них стоять інші механізми.

 

ACTIVE AGEING: RETHINKING THE CONTENT IN THE TIME OF PANDEMIC

Alexandre Sidorenko
European Centre for Social Welfare Policy and Research, Vienna 

In 2002, the World Health Organisation (WHO), during the preparations of the Second World Assembly on Ageing, developed a concept and strategy of active ageing. In its 2002 publication, WHO defined active ageing as “the process of optimizing opportunities for health, participation and security in order to enhance quality of life as people age”. For nearly twenty years, the WHO strategy has been guiding the actions in three priority areas of active ageing: health, participation, and security.

The COVID-19 pandemic has dealt a devastating blow to thestrategy of active ageing in all its three priority areas. Correspondingly, the pandemic impacted the situation of older persons worldwide. The new pandemic and post-pandemic reality will prompt the revision of the existing policy approaches for active ageing. The future revised policy for active ageing has to be helpful in addressing the consequences of the COVID-19 and in preparing the ageing societies to meeting the new challenges and utilising the opportunities.

 

ОСВІТНІ ІНОВАЦІЇ ТА  ІНІЦІАТИВИ ЯК ФАКТОР ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ КОМПЛЕКСУ МЕДИКО СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ГРОМАДЯНАМ ПОХИЛОГО ВІКУ В ЗАКЛАДАХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

В. А. Толстих, В. В. Чайковська, О. І. Толстих, Н. О. Мовчун, Т. І. Вялих, С. В. Москалюк, З. Є. Ухова1
ДУ  “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ
1ТОВ «БЕЛЛА – ТРЕЙД», Київ 

Освітня діяльність Центру додаткової освіти ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України” (Центр ДПО) бере свій початок в 2018 році як відображення позитивних змін у розвитку і становленні системи своєчасної та повноцінної медико- соціальної допомоги громадянам похилого віку та особам з інвалідністю, зростаючого соціального запиту на зміцнення кадрового потенціалу органів соціального захисту населення України та установ медичної сфери. У процесі стратегічного планування методичної та освітньої діяльності Центру ДПО враховувалися положення ратифікованої Україною Європейської соціальної хартії (переглянутої) та Мадридського міжнародного плану дій з проблем старіння як основоположних міжнародних актів, що позначають основні напрями і пріоритети забезпечення соціального захисту та медичної підтримки людей похилого віку. З 2018 року Центр ДПО навчив основам довгострокового догляду 790 співробітників геріатричних пансіонатів, психоневрологічних інтернатів і територіальних центрів надання соціальних послуг.

Мета дослідження – виявити статистичний зв’язок змін кількісних та якісних показників надання соціальних послуг та запроваджених інноваційних учбових програм для професійного зростання соціальних працівників та укріплення кадрового потенціалу в закладах соціального захисту населення України.

Дослідження проведено шляхом опитування 253 отримувачів  соціальних послуг з використанням анкетування як методу соціологічного дослідження.

Результати дослідження свідчать про значний прямий позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,6) між запровадженими учбовими програмами для закладів соціального захисту та змінами в кількісних та якісних показниках якості, зазначеними у Збірнику державних стандартів соціальних послуг (Мінсоцполітики України, Київ, 2016).

Висновком дослідження є доцільність подальшого запровадження освітніх ініціатив для органів соціального захисту населення України з метою покращення соціальних послуг для громадян похилого віку.

МОНІТОРИНГ І НАДІЙНІСТЬ ОНЛАЙН-ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ СТАРШОГО ВІКУ ЗА «ПАСПОРТОМ ЗДОРОВ’Я» ПРИ ПАНДЕМІЇ

О. С. Томаревська, О. А. Поляков
ДУ  “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ 

Сучасні шкали, що застосовуються в геріатрії, дозволяють здійснювати моніторинг здоров’я і загальної працездатності осіб та робітників старшого віку, проводити онлайн відбір пацієнтів задля первинної оцінки здоров’я лікарем. Особливої актуальності набувають алгоритм оцінки симптомів захворювання і онлайн консультації для впровадження цих методів під час пандемії COVID-19 з метою обмеження контактів і мінімізації ризику зараження робітників старшого віку і пенсіонерів.

Мета – оцінити надійність моніторингу здоров’я робітників та пенсіонерів у різних регіонах країни під час розповсюдження у соціальних мережах триденної соціальної реклами, переважно у мобільних додатках (99,6 %).

Матеріали і методи. Для моніторингу «Паспорту здоров’я» використано параметри залишкової та загальної працездатності, темпу старіння, мобільної оцінки ICOPE (рекомендованої ВОЗ оцінки вікової слабкості SARC-F). Оцінка надійності моніторингу проводилась статистичними методами.

Результати. Спектр оцінок здоров’я за даними «Паспорту здоров’я» склав від 8 до 21 балів для 176 респондентів  віком до 85 років (на території України). Ключові параметри  опитувальника мали достовірні кореляційні зв’язки із загальним балом за паспортом здоров’я (від 0,204 до 0,494, р < 0,001). Загальний бал за паспортом здоров’я, розрахований системою автоматичного обчислення результатів  у Google Forms і Google Sheets, показав високу надійність та кореляції 0,983 та 0,909 (р < 0,001) з інтервальною оціночною шкалою. Складові параметри паспорту здоров’я отримали індекс альфа від 0,602 до 0,706, а загальний індекс надійності становив 0,693 ≈ 0,7. Це є критерієм відповідної надійності, особливо з урахуванням, що до числа онлайн-користувачів не потрапили люди із критично зниженим рівнем самообслуговування (менше 7 балів). За картографічною оцінкою онлайн моніторингу, що охопило респондентів з 24 областей країни, кращі середні показники були у Чернігівській (17,7 балів), Вінницькій (17,6 балів) та Львівській (17,5 балів) областях; найгірші показники – у Полтавській (8 балів), Кіровоградській (9 балів) та Київській областях (10 балів).

Висновок. Розроблений онлайн-моніторинг в умовах пандемії відповідає своєму завданню та має високі показники статистичної надійності при оцінки результатів респондентів з усіх адміністративних областей країни.

 

ВЛИЯНИЕ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ХАРАКТЕРИСТИК НА ОЦЕНКУ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗА МОЧИ ПО ТЕСТ-ПОЛОСКАМ URISCAN СРЕДИ ЛИЦ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА

Н. А. Фойгт
ГУ  “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины”, Киев 

Лица пожилого возраста, страдающие хроническими заболеваниями, нуждаются в регулярном мониторинге течения болезни. Решения о корректировке или изменении вариантов лечения часто основываются на результатах лабораторных анализов. Диагностика в месте оказания медицинской помощи (Point-of-care testing, POCT) дает возможность получать и анализировать результаты тестов без визита в офис лечащего врача. В исследованиях, посвященных оценке удовлетворенности пациентов POCT в условиях общей практики, сообщалось о большей мотивации пациентов следить за своим состоянием при использовании POCT (Laurence et al., 2010), более высоком уровне их приверженности к лечению (Gialamas et al., 2009), значительном улучшении и контроля над заболеванием (Rust et al., 2008). Однако изучению влияния индивидуальных характеристик на оценку результатов POCT среди лиц пожилого возраста не уделено достаточного внимания.

Цель исследования – определить влияние социально-демографических (пол, возраст, образование) и функциональных (когнитивный статус, состояние цветового зрения)  характеристик лиц пожилого возраста на результаты самостоятельного анализа мочи с использованием тест-полоски UriScan.

Материалы и методы. Обследованы 42 пациента клиники и посетителей поликлиники ГУ “Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины”. Среди обследованных, средний возраст которых составил 52,9 года, было 27 женщин и 73 % лиц с образованием выше среднего. С учетом использования при обследовании мобильных устройств, ограничивающих интерактивное взаимодействие, для определения когнитивного статуса обследуемым были предложены самостоятельно реализуемые фрагменты теста MMSE на ориентацию во времени и пространстве, узнавание предмета на рисунке и устного счета (всего 8 параметров) с фиксацией бинарного результата «0 – правильный ответ; 1 – ошибка». Результирующей по данному тесту принята доля ошибок в %. Для определения состояния цветового зрения был использован он-лайн тест Ишихары с фиксацией бинарного результата «0 – нормальное цветовое зрение; 1 –дефицит цветового зрения».

После предварительного инструктажа обследованным предложено осуществить анализ мочи с использованием тест-полоски UriScan по 10 показателям (кровь, билирубин, уробилиноген, кетоны, протеины, нитриты, глюкоза, рН, удельный вес, лейкоциты) и оценить результат анализа по прилагаемой цветовой шкале. Одновременно результат дублировался на анализаторе мочи UriScan-Optima. Соответствие результата по каждому показателю, определенного обследуемым самостоятельно по цветовой шкале, и результату, полученному на анализаторе, фиксировалось бинарно «0 – соответствует; 1 – не соответствует». Результирующей по данному тесту принята доля несоответствий в %. Для анализа использовались образцы утренней мочи, собранной натощак.

Результаты. В связи с нерепрезентативностью выборки данные статистического анализа нельзя считать достоверными, однако некоторые выявленные регулярности можно признать допустимыми (см. табл.). Так, возможно, пастельная гамма мочевой тест-полоски с преобладанием коричневых, фиолетовых и зеленых тонов более точно воспринимается лицами старшего возраста из-за предпочтительности этой гаммы в старости (Мишенькина Е.В., 2005). Многими исследованиями показано, что цветовосприятие имеет существенную гендерную дифференциацию: женщины различают значительно больше цветовых оттенков, чем мужчины (Мишенькина Е.В., 2004). Еще в середине прошлого века автор теста на 100 цветовых оттенков Д. Фарнсуорт отмечал, что прохождение  цветового теста  требует  от  испытуемого  не  только хорошего цветового восприятия, но и высокого статуса когнитивной сферы с точки зрения внимания, пространственного мышления, оперативной памяти, принятия решений и пр. (Farnsworth D.,  1943). Это суждение дает основание предположить, что лица с высоким уровнем образования будут более успешны в определении цветов.

Таблица. Относительное количество неправильно определенных цветов на тест-полоске UriScan в зависимости от индивидуальных характеристик обследованных

Средняя доля неправильно определенных цветов, %

Возраст, лет

до 55

55 и старше

14

10

Пол

Женский

Мужской

11,4

12,5

Образование

Среднее и ниже

Выше среднего

16,7

10

Когнитивный статус

Норма

С отклонениями

16,2

5

Цветовое зрение

Норма

Дефицит

12,2

10

Результаты, полученные при изучении влияния когнитивного статуса и состояния цветового зрения на точность оценки результатов анализа мочи, следует считать спорными, поскольку в существующих литературных источниках преимущественно описаны обратные тенденции.

Выводы. В условиях демографического старения и связанного с ним роста численности хронических больных реализация эпидемиологического надзора за распространенностью неинфекционных болезней и их факторов риска является серьезным вызовом для системы общественного здравоохранения. В современных условиях на смену традиционным ресурсозатратным методам эпидемиологического наблюдения должна прийти технология электронного здравоохранения, что требует активного вовлечения населения пожилого возраста в дистанционное взаимодействие с медицинскими службами. Развитию у лиц пожилого возраста навыков такого взаимодействия с использованием средств РОСТ, а также изучению факторов, регулирующих его эффективность, должно быть уделено особое внимание.

 

СТВОРЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ СЛУЖБИ ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ ГЕРІАТРИЧНОГО ПРОФІЛЮ: ЗАВДАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

А. В. Царенко, В. В. Чайковська, З. В. Максимова
Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ 

Впродовж останніх десятиліть за часткою людей віком старше 60 років Україна входить до найбільш «старих» країн світу. Постаріння населення зумовлює зростання захворюваності і смертності від злоякісних новоутворень та хронічних прогресуючих захворювань, які часто супроводжуються хронічним больовим синдромом і важкими симптомами, а також віковими когнітивними та психоемоційними розладами, що суттєво знижують якість життя людей похилого та старечого віку. Зазначене зумовлює потребу створення і впровадження служби паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) пацієнтам геріатричного профілю, оскільки паліативні пацієнти (ПП) – одна з найбільш уразливих у матеріальному, соціальному, психологічному та емоційному аспектах категорій населення, які потребують застосування мультидисциплінарного, міжвідомчого і міжсекторального підходів.

Мета – визначити особливості надання ПХД ПП геріатричного профілю, у т. ч. в амбулаторних умовах.

Матеріали і методи. Нормативно-правові акти, дані офіційної статистики та власних соціологічних досліджень; методи бібліосемантичного і контент-аналізу та системного підходу. 

Результати. Встановлено, що продовж останніх 5 років в Україні щороку близько 500 тис. ПП потребують доступної, якісної та ефективної ПХД. Враховуючи невпинне збільшення частки осіб похилого та старечого віку, які у структурі населення у 2020 р. становили 22,4 %, а також виявлену потребу у ПХД, яка для осіб старше 60 років становить майже 70 % у чоловіків та 88 % у жінок, виникає необхідність створення і впровадження служби ПХД пацієнтам геріатричного профілю, в першу чергу в амбулаторних умовах. Зазначене вимагає удосконалення нормативно-правової бази, зокрема розробки і затвердження стандартів ПХД пацієнтам геріатричного профілю, створення закладів тривалого/сестринського догляду, професійної підготовки медичних і соціальних працівників, відновлення геріатричної служби, розвитку міжвідомчої співпраці фахівців і закладів охорони здоров’я та соціального захисту населення, впровадження мультидисциплінарного і міжсекторального підходів, сприяння розвитку благодійності та волонтерства тощо.

Надзвичайно важливим є залучення науковців, лікарів, фахівців та представників громадських організацій і священнослужителів до лобіювання серед депутатів Верховної Ради України питання розробки і затвердження окремого Закону України «Про паліативну допомогу населенню в Україні», який міг би регламентувати питання міжвідомчої і міжсекторальної координації та співпраці, фінансування ПХД з різних джерел, у т.ч. участь місцевих і регіональних органів влади, розвиток недержавних та приватних закладів ПХД, у т.ч. геріатричного профілю.

Висновки. Створення і впровадження служби ПХД пацієнтам геріатричного профілю потребує політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та участі всього суспільства. Розробка і затвердження окремого Закону України «Про паліативну допомогу населенню в Україні» сприятиме впровадженню і розвитку ПХД в Україні за умови адекватного фінансування з державного бюджету (Національна Служба здоров’я України та Міністерство соціальної політики України), а також за рахунок державних, регіональних і місцевих цільових програм ПХД, що дозволить надавати якісну та ефективну мультидисциплінарну, міжвідомчу та міжсекторальну ПХД ПП геріатричного профілю на умовах рівної доступності, незалежно від віку, нозології захворювання, місця проживання/перебування і соціального статусу ПП.

 

МІСЦЕ ГЕРІАТРІЇ В РЕФОРМУВАННІ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

В. В. Чайковська1, Т. І. Вялих1, В. А. Толстих1, Н. М. Величко1, Б. Жантурієв2, О. М. Євтушенко3, С. В. Москалюк1
1ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ
2Національний центр експертизи лікарських засобів і медичних виробів МОЗ  РК, Астана
3Національний фармацевтичний університет, Харків 

 Україна належить до демографiчно старих країн свiту. Частка населення старше 60 років становить майже 23 % з прогнозованою тенденцiєю до її подальшого стрімкого зростання. Погіршення з віком стану здоров’я літніх людей супроводжується значними змінами обсягу і характеру їх потреб у різних видах медичної допомоги, активної підтримки з боку суспільства. Разом з цим, протягом останніх років ситуація з організацією допомоги людям похилого віку залишається вкрай незадовільною, особливо у сільській місцевості. Переорієнтація сучасних систем надання медичної допомоги населенню літнього віку на позалікарняні форми обслуговування в результаті закриття сільських дільничних лікарень, геріатричних відділень багатопрофільних та психіатричних лікарень, лікарень довготривалого та сестринського догляду вимагає певних додаткових заходів як організаційного, так і навчального характеру.  

 Низьку доступність медичної допомоги для цієї верстви населення складає певна низка платних послуг, що також підтверджує соціологічне опитування населення, за яким переважна більшість людей не спроможна на платні медичні послуги, а кожна третя літня людина (особливо у сільській місцевості) жодного разу на рік не звертається за медичною допомогою при високій потребі у ній.  При цьому 10 % літніх людей згодні платити  при умові високої якості медичної допомоги, яку необхідно забезпечити і контролювати державою.

За  станом  здоров’я  кожна  літня  людина потребує щорічного медичного огляду, кожна друга – відновного, а кожна третя –  інтенсивного стаціонарного лікування з наступною низкою  амбулаторних заходів медико-соціальної реабілітації.  Серед населення старше за 80 років 20 % потребують довготривалої або спеціалізованої психіатричної допомоги.  Серед усіх хворих, хто потребує паліативної допомоги, 75 % старші за 60 років. За даними експертної оцінки тільки у 20 % випадків надана допомога цій верстві населення на первинному рівні є адекватною.

 На даний час в Україні відсутня єдина скоординована система геріатричної допомоги населенню і кроком до її створення була підготовка фахівцями Інституту геронтології проекту Постанови Кабінету міністрів України  «Про надання медичної допомоги людям похилого віку».  Головний акцент зроблено на профілактичну реабілітаційну спрямованість та довготривалу допомогу наприкінці життя, що відрізняється від минулих спроб системністю підходу з зазначенням необхідних заходів та їх фінансового обґрунтування.

Також важливим завданням розвитку геріатричної допомоги в країні є вдосконалення  системи підготовки і перепідготовки медичних та соціальних працівників з геріатрії, особливо сімейних медиків та персоналу по догляду, а також розвиток наукових досліджень з профілактики прискореного старіння населення України.

Фінансування заходів планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.